Помирають старі люди, помирає і стара пам’ять. Разом з померлими потрапили в минуле багато народних пісень, яких нам вже ніколи не почути. Але не все знищила історія. Деякі забуті музичні твори можна відновити і завдяки цьому можливе часткове повернення до нас культурного багатства наших далеких предків.

Відомий слобожанський етнограф Петро Васильович Іванов в пошуках українського народного фольклору приїхав на свято Масляної в слободу Гороховатка Куп’янського повіту, імовірно, у 1880-х роках. Він спостерігав, як святкувала гороховатська молодь «день Цапа». Це свято тоді проводили в кожному селі Слобожанщини на Масляну. Діти «водили цапа» по вулицях слободи і співали веснянки, які були притаманні лише для Гороховатки. Одна з усіх веснянок була найкумеднішою – «Продай, бабко, бичка». Тому її Петро Васильович і записав на аркуш, а в подальшому часі опублікував у своїй книзі «Игры крестьянских детей в Купянском уезде» (1889 р.).

Минуло кілька десятиліть. Цю пісню в с. Гороховатка Борівського району вже давно забули. І не лише її – жодної місцевої народної пісеньки нині не знають мешканці цього села, особливо молоді люди. Автор статті вирішив повернути гороховатську веснянку з минулого. Вдалося відтворити імовірну її мелодію, яку можна грати на баяні, акордеоні та фортепіано. Нарешті після багаторічної перерви ця веснянка відроджується.

Автор: Василь Кисиленко

- Продай, бабко, бичка!
- Якого?
- Полового.
- Він у мене половий,
І на гроші дорогий:
Я ж його не продам!

- Продай, бабко, бичка!
- Якого?
– Сірого.
- Він у мене сірий, сірий,
Вимітає хату й сіни:
Я ж його не продам!

- Продай, бабко, бичка!
- Якого?
– Лисого.
- Він у мене лисий, лисий,
Перемиє ложки й миски:
Я ж його не продам!

- Продай, бабко, бичка!
- Якого?
– Мурого.
- Він у мене мурий, мурий,
Нагодує свині й кури:
Яж його не продам!

- Продай, бабко, бичка!
- Якого?
– Рябого.
- Він у мене рябий, рябий,
Куди йде – все прямий, прямий:
Я ж його не продам!

- Продай, бабко, бичка!
- Якого?
– Чорного.
- Він у мене чорний, чорний,
Та й у борозну моторний:
Я ж його не продам!

- Продай, бабко, бичка!
- Якого?
– Білого.
- Він у мене білий, білий,
Куди йде – все смілий, смілий
Я ж його не продам!