Президенту України Януковичу В.Ф.

Харківському міському голові Кернесу Г.А.

Генеральному директору ННЦ «ХФТІ» Неклюдову І.М.

Копія:
Генеральному директору МАГАТЕ Амано Юкія

Відкрите звернення
неурядової громадської організації «Зелений фронт»

Шановні адресати! В квітні минулого року під час ядерного саміту в місті Вашингтон президенти України та США домовилися про співпрацю в атомній сфері. Одним з предметів домовленостей між державами є, як свідчать численні публікації в ЗМІ, будівництво ядерного реактору в Харківському фізико-технічному інституті з імпульсним прискорювачем електронів в якості драйверу. Американська сторона, судячи з повідомлень у пресі, береться за часткове фінансування проекту, а також виділяє прискорювач елементарних часток. Місцем будівництва нової, ніде в світі не випробуваної установки, обрано місто Харків. Мали місце численні звернення харківської громади до органів місцевої влади, а також до президентів України та США з вимогою обговорити питання цього будівництва з громадянами, поінформувати людей про заходи щодо захисту безпеки громадян, а також узгодити з громадою місце реалізації цього амбітного проекту. Зокрема, харківські екологи зверталися до Президента України та США, а також уряду держави з проханням про будівництво цього реактору не в Харкові, де мешкає 1,5 мільйона осіб, а в Чорнобильській зоні відчуження, де ризик радіоактивного забруднення не призведе до загибелі чи травмування людей.

30 травня цього року було прийнято та підписано міським головою Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 204 «Про призначення загальноміських громадських слухань». Ці слухання було призначено на 30 квітня 2011 року. Нажаль, міська влада та керівництво Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (установа, на території якої заплановано розміщення ядерного реактору з підкритичною збіркою), готують не справжні громадські слухання, а їхню фальсифікацію. Численні порушення законодавства при підготовці цих слухань вже допущені, інших можна очікувати під час самих слухань. На нашу думку, це унеможливлює виконання найважливіших принципів Оргуської конвенції, тобто: отримання громадою екологічно важливої інформації, участь громади в розробці та прийнятті рішень, можливість відстоювання людьми своїх екологічних прав у суді.

Зокрема, ми вважаємо порушеними наступні вітчизняні нормативні акти та міжнародні угоди:

1. Стаття 5 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зокрема, декларує наступний принцип: «відкритість і доступність інформації, пов’язаної з використанням ядерної енергії», «участь громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики у сфері використання ядерної енергії». Разом з тим, стаття 11 цього ж закону вказує: «На громадські слухання виносяться як матеріали, подані заявником, так і результати державних та громадських експертиз». Стаття 9 розділу ІІІ Порядку проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 року № 1122 вимагає: «Організатори проведення громадських слухань забезпечують можливість ознайомлення населення з матеріалами, які висвітлюють питання, винесені на громадські слухання». Разом з тим, ані на сайті Харківського міськвиконкому (який приймав рішення про проведення громадських слухань), ані на сайті ННЦ «ХФТІ», ані в відкритому друці, періодичній загальнодоступній пресі не було оприлюднено проект будівництва, результати державних та громадських експертиз цього проекту. Єдине, що було оприлюднене — «Заява про наміри» (http://www.kipt.kharkov.ua/kipt_sites/NeutronSource/zajava.html, «Урядовий Курьер» №142 от 30.10.2010 г., «Слобідський край» №142 от 30.10.2010 г.), а також декілька матеріалів під назвами «Призначення», «Структура», «Принципова технологічна схема» (http://www.kipt.kharkov.ua/kipt_sites/NeutronSource/neut_source.html). Нажаль, жоден з цих документів не дає можливості дізнатися про важливі параметри запланованої установки, зокрема, кількість урану-235, що буде в ній використовуватися, а також кількість відпрацьованого ядерного палива, яке буде зберігатися у сховищі, що планується збудувати поруч із самою установкою.

2. Згідно зі статтею 3 розділу ІІ Порядку проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 року № 1122, предметом громадських слухань є: «розгляд проектів законодавчих актів і програм у сфері використання ядерної енергії, проектів будівництва нових, розширення та зняття з експлуатації ядерних установок, а також матеріалів з обґрунтування безпеки продовження терміну їх експлуатації, спорудження та виведення з експлуатації підприємств з видобутку і переробки уранових руд та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами», «питання, пов’язані з впливом зазначених установок, підприємств та об’єктів на довкілля та здоров’я людей», «матеріали державної та громадської експертизи ядерних та радіаційно небезпечних об’єктів», «інформаційно-роз’яснювальна робота з населенням щодо функціонування ядерних установок, підприємств з видобутку і переробки уранових руд і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, та здійснення заходів із забезпечення екологічної безпеки, життєдіяльності на територіях, прилеглих до зазначених установок, підприємств, об’єктів, у тому числі із забезпечення інформацією про чинні державні та міжнародні нормативні акти в галузі використання ядерної енергії та радіаційної безпеки». Жодного з цих «предметів» майбутніх слухань на сьогоднішній день не розголошено. Отже, представники ННЦ «ХФТІ» та представники влади знають, що саме є «предметом обговорення» та мають відповідні документи та нормативні акти, а представники громадськості, фахівці інших наукових установ, не знають цього, не можуть ефективно підготуватися до слухань, щоб обґрунтовано опонувати організаторам, позиція яких відома і полягає в будівництві зазначеного реактору в межах міста Харкова.

3. Стаття 10 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» зазначає, що «Громадяни та їх об’єднання мають право на запит та одержання від відповідних підприємств, установ та організацій у межах їх компетенції повної та достовірної інформації щодо безпеки ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, будівництво яких планується або здійснюється, та тих, що експлуатуються або знімаються з експлуатації, за винятком відомостей, що становлять державну таємницю». На запити журналістів, відповіді на які надруковано в українських ЗМІ, від різних посадовців держави отримано діаметрально протилежні відповіді. Більше того, ці відповіді спростовуються науковими публікаціями тих саме осіб, які надають інформацію ЗМІ. Зокрема, керівники ННЦ «ХФТІ» неодноразово публічно стверджують, що на території інституту не планується будувати ядерний реактор, а лише «джерело нейтронів». Разом з тим, у наукових публікаціях, надрукованих за їхнім авторством, йдеться про те, що складовою частиною ядерної установки «джерело нейтронів» є «підкритичній ядерний реактор» (http://www.zfront.org/problemy-svyazannye-so-stroitelstvom-yadernogo-reaktora-v-harkove/?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter).

4. Стаття 12 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» вимагає: «Населення територій, на яких розміщуються підприємства з видобування і переробки уранових руд, ядерні установки, об’єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, має право на соціально-економічну компенсацію ризику від їх діяльності, у тому числі на: використання частини коштів, що інвестуються в будівництво підприємства з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, на будівництво об’єктів соціального призначення; створення та підтримання у справному стані спеціальної соціальної інфраструктури, у тому числі захисних споруд, що використовуються під час аварій, забезпечення препаратами стабільного йоду». Разом з тим, інформація, що розповсюджена про цей проект, не має жодного посилання на створення захисних споруд або будівництво об’єктів соціального призначення у місті Харкові. У жодному з оприлюднених документів не передбачено ніяких заходів зі створення або підтримання соціальної інфраструктури селища П’ятихатки, на території якого планується збудувати ядерний об’єкт.

5. Стаття 37 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» порушена повністю, отже, перерахуємо всі її пункти (в лапках) з зазначенням обставин їх порушення: «Пропозиції щодо розміщення ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, мають право вносити органи державної влади та самоврядування, окремі юридичні та фізичні особи». Ніхто не має можливості вносити пропозиції щодо розміщення цієї ядерної установки, оскільки її проект офіційно не оприлюднено, а надруковані лише уривки з нього. Вже надані пропозиції щодо розміщення цієї установки в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС (http://maidan.org.ua/static/news/2010/1285190586.html) повністю проігноровані. «Для розгляду питання про розміщення ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, заявник подає підготовлені у встановленому порядку матеріали, які містять обґрунтування необхідності спорудження такої установки чи об’єкта і не менш як три варіанти — щодо майданчиків для їх розміщення». У «Заяві про наміри» буцімто наведено три варіанти розміщення даної установки («НДК», «ЗУЛУС» та «СТЕП»). Однак, насправді ця норма не виконана, адже про варіант «СТЕП» авторами проекту написано наступне: «Розміщення установки можливо, наприклад, на будь-якому порожньому місці на території Дергачівського району Харківської області». Це не є описом майданчика для розміщення ядерного реактору, і, тим більше, не є предметом, вартим обговорення на громадських слуханнях. Що ж стосується ділянки «ЗУЛУС», то просто в тексті йдеться про те, що вона не придатна для реалізації цього проекту: «Однак необхідно буде зруйнувати будинок № 3А та вести будівництво на території, обмеженої з усіх боків існуючими будовами». Запропонований територіальною громадою Харкова варіант розміщення реактору в Чорнобільській зоні взагалі не наводиться. Тобто, автори документації пропонують безальтернативний проект однієї ділянки для розміщення ядерної установки, а на пошуком інших просто не займалися. «У поданих матеріалах обов’язково мають бути: характеристика навколишнього природного середовища в районі можливого розміщення ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами» — відсутня щодо всіх трьох ділянок. «оцінка впливу запланованих робіт по будівництву, введенню в експлуатацію, експлуатації, зняттю з експлуатації та закриттю зазначених об’єктів на людину та навколишнє природне середовище» — в «Заяві про наміри» міститься частина такої оцінки, але виконана не за вимогами, що містяться в українському законодавстві. «Заходи, передбачені в проекті, щодо запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище та його зменшення» — Відсутні. «При прийнятті рішень щодо розміщення ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, мають бути передбачені додаткові заходи, спрямовані на соціально-економічний розвиток регіону». — Відсутні.

6. Згідно статті 41 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», передбачена і громадська експертиза безпеки ядерної установки, яка здійснюється «незалежно від державної експертизи» — Ніяких відомостей про її проведення в жодному офіційному документі щодо громадських слухань немає.

7. Стаття 12 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» вказує, що суб’єкт господарчої діяльності має: «з метою залучення відповідного громадського обговорення через засоби масової інформації повідомляє про: мету реалізації проекту; можливі негативні наслідки впливу на життєдіяльність людей та довкілля; заходи та засоби, передбачені проектом для запобігання аваріям, обмеження їх наслідків і захисту людей та довкілля». В свою чергу, виконавчі органи відповідних рад, згідно положенням цієї статті, «повідомляють через засоби масової інформації адресу, на яку кожна юридична і фізична особа може протягом одного місяця з дати опублікування повідомлення надіслати в письмовій формі свої пропозиції про доцільність реалізації проекту». Цього не зроблено, тобто, люди, які мають свої зауваження, пропозиції, тощо, не можуть направити їх до фахівців офіційно. Єдиний виняток — це фраза наприкінці «Заяви про наміри», цитую: «Внести пропозиції й ознайомитися з проектними матеріалами можна на сайті Замовника – http://www.kipt.kharkov.ua. з 1 вересня 2010 року». Однак, на цьому сайті немає можливості додавати зауваження, або розміщати якісь матеріали!

8. Стаття 12 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» далі вказує: «Виконавчі органи відповідних рад, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація в строк не більше шести місяців з дати опублікування повідомлення розглядають на відкритих засіданнях, час і місце проведення яких повідомляються через засоби масової інформації, проект та отримані пропозиції про доцільність його реалізації». Якщо повідомлення було опубліковане 1 вересня, відповідне засідання мало відбутися не пізніше січня цього року. Але жодної інформації про розгляд цього питання Харківською міською або Харківською обласною радою у ЗМІ не виходило.

9. Стаття 8 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» вимагає: «завчасного створення та організаційно-технічного з’єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об’єктів підвищеної небезпеки». Системи спостереження, контролю та оповіщення населення, вартість яких є доволі великою, не закладені в ті проекти, які надруковані у відкритих джерелах. Тобто, фінансування на них міжнародними договорами не передбачено. Разом з тим, експлуатація подібного обладнання без таких систем є в Україні незаконною. Зазначимо, що такі системи, за цим Законом, мають бути розміщені не тільки на будівлях ННЦ ХФТІ, але й на всіх об’єктах, розташованих поруч з ним (на підприємствах, у школах, лікарнях, дитячих садочках, тощо), а сповіщувачі цієї системи мають також бути розміщені у житлових будинках.

10. Стаття 15 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» говорить про радіаційний та хімічний захист, які мають забезпечувати власники небезпечних об’єктів. Зокрема, там зазначена необхідність: «завчасного накопичення і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту і приладів дозиметричного і хімічного контролю», якими потрібно забезпечити у разі необхідності не тільки співробітників небезпечного об’єкту, але й населення, що мешкає поруч. Також цей закон вимагає «завчасного створення та використання засобів колективного захисту населення від радіаційної та хімічної небезпеки». Ці питання також не закладені ані в тексти міжнародних договорів, ані в «проектну» документацію (оприлюднену інформацію щодо цього проекту).

11. Не дотримано вимог «Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» (Оргуська Конвенція). Зокрема Стаття 6 цієї конвенції вимагає: «Зацікавлена громадськість адекватно, своєчасно та ефективно інформується, залежно від обставин, або шляхом публічного повідомлення, або в індивідуальному порядку на початковому етапі процедури прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, серед іншого, про: a) запропонований вид діяльності та заявку, за якою буде прийматися рішення; б) характер можливих рішень або проект рішення; в) державний орган, відповідальний за прийняття рішення; г) передбачувану процедуру, включаючи те, яким чином і коли така інформація може бути надана: – про початок виконання процедури; – про можливості для участі громадськості; – про час і місце будь-якого запланованого громадського слухання; – про наявність державного органу, в якому можна отримати відповідну інформацію, та про те, куди відповідну інформацію було передано на розгляд громадськості; – про наявність відповідного державного органу або будь-якого іншого офіційного органу, до якого можуть надсилатися зауваження чи запитання, та про строки подання зауважень і запитань; і – про те, яка екологічна інформація, що стосується запропонованого виду діяльності, є в наявності; і з охоплення даного виду діяльності національною або транскордонною процедурою оцінки впливу на навколишнє середовище».

12. Вибір приміщення. Згідно Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.03.2011 р. № 204 «Про призначення загальноміських громадських слухань», ці слухання мають відбутися «у Великій залі Національного Наукового Центру «Харківський фізико-технічний інститут» за адресою: м. Харків, вул. Академічна, 1». Але цей зал розраховано на 250 місць. Разом з тим, до 30-кілометрової зони навколо запланованого будівництва потрапляють мешканці міста Харкова (близько 300 тисяч осіб), селищ Лісне, села Черкаська Лозова, Лозовенькі та декількох інших населених пунктів. Також відомо, що це питання викликало великий резонанс у суспільстві, публікації розміщено у ЗМІ не тільки України, але й Російської Федерації (від місця ймовірного розташування реактору до кордону Російської Федерації — менше 40 кілометрів, поруч проходить Бєлгородське шосе, одна з головних автомагістралей, що з’єднують дві країни). Отже, вже зараз можна стверджувати, що всі бажаючі не зможуть навіть прийняти участі у слуханнях, висловити свою думку, почути виступи учасників.

До зони радіусом менше 400 м від запланованої установки попадають біля дванадцяти багатоповерхових житлових будинків селища П’ятихатки, весь комплекс споруд по забезпеченню холодною, гарячою питною водою та опаленням селища, в якому проживають більше двадцяти тисяч мешканців. В цю зону попадають також система забезпечення селища електроенергією та газом. В зоні радіусом 500 метрів розташовані дві школи, магазини, які забезпечують близько половини населення селища продуктами, дитячі садки, поліклініка зі стаціонаром, санітарна станція та більше двадцяти житлових будинків. Зона радіусом тисяча метрів включає в себе всю житлову площу селища, спортивні споруди та споруди фізико-технічного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна разом з студентським гуртожитком, а також всі житлові будинки селища Лісне та базу відпочинку ХТЗ, які розташовані по другий бік Бєлгородського шосе. В зону радіусом п’ять кілометрів потрапляють село Черкаська Лозова, лісопаркова зона та густонаселені райони міста: селище Жуковського та Олексіївка, в яких проживають близько 200 тисяч жителів Харкова. Разом з тим, в проекті немає жодних пропозицій щодо вирішення соціальних питань, будівництво протирадіаційних інженерних споруд, тощо, для цих людей.

Виходячи з вищевикладеного просимо:

1. Відмінити слухання, заплановані на 30 квітня через їхню непідготовленість та чисельні порушення законодавства при їх плануванні.

2. Призначити нові слухання з урахуванням усіх процедур, прописаних у вітчизняному законодавстві.

3. Перед проведенням слухань оприлюднити всі документи, які мають бути оприлюдненими за законами України та міжнародними нормативними актами. Надати можливість членам територіальної громади, фахівцям, представникам громадських організацій надіслати до органів влади свої пропозиції, зауваження, тощо. Провести до початку слухань низку «круглих столів», дискусійних заходів задля обміну думками фахівців різних наукових установ, громадських організації, у тому числі і представників Російської Федерації, транскордонний вплив на яку лякає мешканців сусідньої Бєлгородської області. Надати можливість усім бажаючим взяти участь у громадських слуханнях, запросити на них не тільки мешканців Харкова, але й мешканців інших населених пунктів, що потрапляють до 30-кілометрової зони навколо реактору. Провести слухання у просторому приміщенні, де зможуть розміститися не тільки представники наукових установ, громадських організацій, місцевих громад, але й журналісти зацікавлених ЗМІ.

4. Запросити незалежних експертів-фізиків (у тому числі й представників Російської Федерації) до аналізу та обговорення цього проекту.

5. Обов’язково на громадських слуханнях розглянути й альтернативні проекти розміщення реактору та всієї установки, зокрема, проект її розміщення у Чорнобильській зоні.

З повагою, заступник голови ХГО «Зелений фронт» Олег Перегон